Відставка президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва насправді не стала аж такою несподіванкою. Протягом півроку до цього експерти говорили про те, що готується транзит влади, що Назарбаєв готує майданчик і каркас майбутньої архітектури переходу влади до наступника.
Торік відбулися перші кадрові перестановки, які свідчили про те, що Назарбаєв посилює роль адміністрації президента і силового апарату. Причому робить це явно не під себе – не для власного правління, а саме для транзиту владу.
Остаточно це стало зрозуміло після того, як він звернувся до Конституційного суду з проханням роз’яснити позицію Конституції, де йдеться про відмову від посади президента і складення повноважень голови держави. Хоча коли Назарбаєв звертався до Конституційного суду, він зробив певне зауваження, що не хоче дочасних президентських виборів.
Вже тоді почали говорити про те, що президент Казахстану розчищає шлях до влади своєму племіннику Самату Абішу. Саме його бачать у ролі наступника. Це – впливова людина з клану самого Назарбаєва.
Проте вважалося, що це може статися не раніше 2020 року. 27 лютого 2019 року відбувся з’їзд партії, яку очолює сам Назарбаєв – «Нур Отан». Під час цього з’їзду Назарбаєв дав певні вказівки щодо того, що саме робити. Тож складалося чітке враження, що він планує залишатися біля керма країни і політичної сили. Він говорив про майбутні президентські вибори, які мають відбутися через кілька років, і жодним чином не натякав на те, що він планує йти з посади.
Зараз він оголосив про відставку. Згідно з конституцією Казахстану, влада поки що переходить до спікера верхньої палати сенату Касима-Жомарта Токаєва. Звичайно, це – не наступник. Це – технічний керівник держави.
Назарбаєв начебто йде у відставку, але, з іншого боку, він нікуди не дівається, а залишається вагомим фактором і центром тяжіння та впливу в майбутній архітектурі влади
Токаєв є лише номінальним лідером, оскільки сам Назарбаєв залишається керівником Ради безпеки країни. А Рада безпеки в Казахстані має значні повноваження. В Конституції Казахстану прописані права та обов’язки «першого президента – лідера нації» (саме так називається посада). Це – пожиттєва посада, тобто Назарбаєв до кінця життя може очолювати Раду безпеки. Крім того, перший президент має право вето на ряд рішень, які приймаються і президентом, і парламентом.
Таким чином, Назарбаєв начебто йде у відставку, але, з іншого боку, він нікуди не дівається, а залишається вагомим фактором і центром тяжіння та впливу в майбутній архітектурі влади.
Вже сьогодні-вчора відбулися перші перестановки. Зокрема, генеральним прокурором було призначено Гізата Нурдаулетова. Його називають наближеною особою до брата Назарбаєва і тим, хто буде патроном, політичним радником Самата Абіша.
Крім того, в адміністрацію президента повернувся колишній акім Акмолінської області Малік Мурзалін і став заступником керівника АП. Його називають людиною, яка буде формувати зовнішню політику майбутнього президента. Зокрема, у 2013-2017 роках він був заступником керівника справами президента Казахстану. Він, як кадровий дипломат і виконавець протоколу, має забезпечити бездоганність транзиту влади до наступного президента і підготовку до виборів – щоб саме Абіш став президентом.
Назарбаєв буде залишатися основною діючою фігурою і забезпечить безпосередній транзит влади
В оточенні самого Назарбаєва є й інші клани, які б не хотіли зростання впливу Абіша, і могли б створити йому конкуренцію. Зокрема, мова йшла про зятя президента – Кулібаєва, про дочку президента – Даригу Назарбаєву. І перший, і друга не дуже були б задоволені обранням президентом Самата Абіша та, можливо, вступили б у боротьбу проти нього. Тому що вони контролюють частину силовиків і армію. Вони могли б створити конкуренцію. Але – лише у випадку, якби Назарбаєв помер. Тоді б ситуація нагадувала те, що відбулося в Узбекистані.
Проте Назарбаєв живий і, коли наприкінці лютого виступав із довгою промовою, виглядав достатньо здоровим. Тому, очевидно, Назарбаєв буде залишатися основною діючою фігурою і забезпечить безпосередній транзит влади.
З моєї точки зору, Назарбаєв вивчив досвід сусіднього Узбекистану, де також відбувся транзит влади до Шавката Мерзийоєва після смерті Іслама Карімова. Шавкат Мерзийоєв був прем’єр-міністром Узбекистану, і до нього перейшла влада після смерті Карімова. І хоча це був, здавалося б, мирний транзит влади, в кулуарах в Узбекистані точилася справжні сутички, в результаті чого була усунута низку значних фігур. Більше того, було зачищено майже повністю вплив сім’ї покійного Іслама Карімова: його племінники, його дружина, його дочка, найближче оточення – всіх прибрали.
Бачачи такий досвід, коли молоді вовки просто зачистили всю сім’ю президента, позбавили її можливостей фінансового впливу і впливу на ухвалення державних рішень, у Казахстані вирішили не чекати трагічних історій та забезпечити передачу влади в самому клані Назарбаєва. Тобто передати владу не комусь іншому, а комусь із клану президента, зберігши владу безпосередньо сім’ї Назарбаєва.
Тому можна повністю погодитися з тими казахськими експертами, які говорять, що Назарбаєв «іде, не йдучи». Він нібито з крісла підвівся, але нікуди не йде.
30 років на посаді президента – це достатньо великий термін. За цей час Казахстан пройшов певний період свого розвитку, змінився, відбулися певні процеси відкритості, значне економічне покращення. Зокрема, в жовтні 2018 року і лютому 2019 року Назарбаєв анонсував низку значних соціальних та економічних змін. Фактично він іде з посади на достатньо високому рівні і довіри, і очікувань. Він іде не дискредитований остаточно. Так, зросло невдоволення і відбулася певна демонізація Акорди (це як у нас – Банкова), інституцій президента, його оточення, уряду. Рівень його підтримки впав, у порівнянні з 2010 роком. Але все-таки рівень доходів та рівень життя населення, рівень довіри до керівництва країни, впевненості в майбутньому у казахів достатні високі при Назарбаєві. За останні п’ять років це високі показники, тобто в країні все більш-менш.
Я думаю, що цей крок Назарбаєва не відбувся без консультацій з Москвою і Пекіном
У жовтні Назарбаєв анонсував підвищення на 35% мінімальних зарплат бюджетникам, а у лютому він підтвердив збільшення мінімальних зарплат майже вдвічі. Тобто він зробив кілька кроків, які створюють сприятливу атмосферу для того, щоб Абіш переміг на президентських виборах, і влада справді залишилася в рамках самого клану Назарбаєва.
Що стосується зовнішньополітичних ризиків після відставки Назарбаєва… Я думаю, що цей крок Назарбаєва не відбувся без консультацій з Москвою і Пекіном. Саме Росія і Китай є визначальними для майбутнього Казахстану. Тому, напевно, відставка проговорювалася з керівництвом обох країн.
Очевидно, в розмові з Москвою лунали певні запевнення, що не буде згортатися євразійська інтеграція, що Казахстан не втратить своє ролі в Євразійському союзі, що він не буде виходити з ОДКБ, що збережеться військово-політичний блок, що Казахстан буде продовжувати грати велику роль в ШОС та діалозі з Китаєм. Тому думаю, що питання зовнішньополітичних ризиків були зняті.
Заодно, пішовши у відставку, Назарбаєв зняв питання втоми від нього. Ми бачили, як останнім часом збільшувалася кількість активної опозиції Назарбаєва за кордоном, в казахській діаспорі, як казахська політична еміграція ставала більш революційною. Крім того, такі зубри опозиції як Кажегільдін чи лідер демократичного руху намагалися певним чином створити механізми критики чинної влади. Але, пішовши у відставку, Назарбаєв знімає питання виступів, протестів порти нього і такого іншого. А протестні настрої і роздратування в суспільства були…
Окремо слід сказати про можливість анексії або нападу Путіна на Казахстан чи активізації різноманітних проросійських рухів на півночі країни. Частково це питання казахами вирішено через повзучу казахізацію, через повзуче приховане видавлювання росіян і російськомовних з управління. Крім того, у казахів відбувається демографічний бум. І через вдалу демографічну політику, переселення, стимулювання, видавлювання з посад та вимивання російського елементу казахам вдалося частково локалізувати можливі ризики для своєї безпеки.
Це не знімає питання претензій Росії на північний Казахстан. До 2014 року там активно працювали проросійські політичні мережі, але після війни на Донбасі та анексії Криму Казахстан здійснив низку кроків, направлених на локалізацію цих загроз. Це не означає, що в безпеці Казахстану немає дірок, що Астана повністю контролює безпекову ситуацію в регіонах на півночі. Так не можна сказати. Але більш-менш ситуація рівна.
Навряд чи Росія, маючи певні гарантії та запевнення з боку самого Назарбаєва щодо збереження євразійської інтеграції та проросійського курсу, буде ініціювати якусь турбулентність чи «русскую весну-2» на території Казахстану. Це навряд чи станеться в найближчий період, тому що Казахстан – важливий союзник і партнер Путіна в Центральній Азії. Без Казахстану неможливо говорити про контроль росіян на Каспії чи в Центральній Азії загалом. Росії потрібен саме наступник Назарбаєва.
Віталій Кулик, директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства, політичний аналітик
